Corran Horn, Iella Wessiri Antilles
Время: 4ПБЯ
Место: Кореллия
Описание:
Квазіамор – прекрасна штука,
Як солодко хвилює нас,
Шалена серця псевдомука,
Страшне страждання лиш на час.
Отредактировано Iella Wessiri Antilles (25-02-2019 10:22:57)
[ukr!AU] Квазіамор прекрасна штука
Страница: 1
Сообщений 1 страница 3 из 3
Поделиться125-02-2019 00:34:51
Поделиться209-03-2019 17:28:58
- аттеншн хорн
- На форуме: орёт по графику
Корран Хорн
студент Академии КорБеза
директор Кореллианских сил безопасности, потомственный джедай, линчеватель пиратов, всё ещё каким-то чудом выживает
- Identification Card
- Сообщений: 836
- Уважение: +637
Постріл пролунав зовсім близько. Навіть ближче, ніж він міг уявити в найсміливіших своїх мріях, де він любив ці свої мрії полоскотати. Це була межа між улюбленим екстримом, грою на страху смерті і смертю, яка заглянула до них на вечірній чай.
Засада взагалі була пов'язана з різного роду незручностями — після неї зазвичай боліло все, навіть те, що, здавалося б, не могло боліти в принципі.
Але зараз не боліло — було жарко. Чи то від бластера, який точно мав намір пропалити долоню наскрізь, чи то від задушливого шоку, який залишав після себе цей миттєвий жах. Серце калатало як зійшло з розуму, хоча, можливо, і зовсім не "як". Очі, він напевно міг покластися, були приблизно такі ж, як і у божевільних, з величезними прірвами зіниць.
Корран сидів в спідері і майже що заново вчився дихати. Все пішло не за планом, і цей страх — теж. І те, що після страху.
— Йєлла, дай мені води.
В горлі і правда пересохло, але скоріше не через спогадів про пережите. Йєлла Вессірі вкотре виявилася чудовою, треба зауважити — не тільки напарником. Жінкою.
Те, як вона стріляла, які впевнені були її рухи, як при цьому все в ній виглядало... Невже він такий перед собою упускав? Її розум набагато раніше став предметом його захоплення, а ось того, що було навіть виразніше і ближче, не розгледів.
Поделиться314-03-2019 19:43:14
Серце досі калатало. Цокало, ніби то було не серце, а бомба з якоїсь із підпільний майстерень, що вони часом траплялися у глибинах Кореллії. Вона могла померти. Корран міг померти — і чомусь те, що вона може втратити його, лякало її сильніше. Тепер це здавалося дивним. Йєлла намагалася знайти цьому якесь логічне пояснення. Майже виходило: наприклад, вона б ніколи не пробачила собі, якби позбавила КорБез його останнього Хорна. Наприклад, ризикувати чужим життям було завжди страшніше, ніж своїм. Наприклад, їй довелося би підбирати собі нового партнера, а до Коррана вона вже звикла. Звикла до того, як він говорив та як сміявся, як вперто впольовував злочинців. Як міцно він тримав її, коли вона думала, що вони зараз загинуть. Як м'яко торкнувся, коли все скінчилося, а вона все не могла опустити бластер, готова до нової стрілянини. Як дивився тепер, і його блакитні очі здавалися ще яскравішими, ще блакитнішими через те, що від них залишилася лише вузенька стрічечка, яка оточувала чорні провалля зіниць. Падати в них можна було нескінченно. Але, як це часто буває з прірвами, втриматись та не зазирнути туди, було неможливо.
Йєлла зупинилася десь за подих від Коррана. Простягнула йому флягу, але віддавати її не спішила. Вона могла би піднести її до самих його вуст. Треба було відсунутися подалі. Можливо, навіть відсахнутися, бо в Йєлли було життя і чоловік, але життя в неї було і завдяки Коррану також, а чоловік був десь далеко, і кохання до нього було не просто звичною справою, а частиною Йєлли. Вона не втратила б око чи руку, якби поцілувала Коррана — так і Дірік лишився би з нею.
Треба було відсісти. Але сил на це не було. Треба було подати йому флягу, але і це здавалося занадто складним.
— Візьми, — видихнула Йєлла, щоб він припинив це сам.
Отредактировано Iella Wessiri Antilles (14-03-2019 20:00:57)
Страница: 1
